Євшан-зілля

Вересень 18, 2011

Древні кургани Полісся

Древні кургани на Поліссі

Древні кургани на Поліссі

Ще наші прадавні родичі Русичі-полісяни, люди одної говірки, ті які жили у найвіддаленіших прип’ятських болотах на берегах Горині й Случі твердо знали, що турбота про людське тіло свідчить про впорядкування душі. Бо ж, при житті душа й тіло – одне. Як вода наповнює землю, як вологою живиться живий листок дерева, як у кремені затаїлось полум’я, що появляється від удару твердого заліза, так душа живе у тілі. Навіть після руйнації тіла зберігається  таємничий зв’язок останків з душею. Полісяни вважали, труп необхідно спалити на похоронному багатті, щоб очищена вогнем душа легко вознеслася  на небесну твердь, де кінець всім розлукам і здійснення будь якої міри.

Як залишити тіло на здобич пташині, звірові й черв’якам, то душа неприкаяною блукатиме поблизу місця де померла  людина. Душа людини, тіло якої буде кинуто у воду, піде за ним, і горе тому, хто знайде таке тіло, не покладе його на жертовне багаття чи чи не закопає в землю, бо ж закопане тіло відводить помсту душі від людей, але інакше ніж спалене. В землі душа залишається під гнітом наче сповите дитя, наче риба у тенетах така ж безсила і невільна.  З часом підземний  холод і морок роз’їдають душу, туга й голод за сонячним світлом призводять до згасання поволі, як згасає вуглинка під попелом колись весело палахкотілого вогнища і завмирає навік в земних супокоях.

Звісно ворог ніколи не стане хоронити ворога. Тому, вважалося, краще загинути в бою, ніж померти рабом і не бути похованим. Саме тому полісяни остерігалися просто кидати тіла, навіть ворогів, щоб душі, блукаючи, не мстилися перекинувшись у вурдалаків, щоб не навіювали ворогам сни, вказуючи дорогу у прип’ятських болотах…

Коли б не було могил – чи була б пам’ять про рід? Адже могили полісян єднають минуле з теперішнім Поліссям. Без такої єдності немає майбутнього. Ставши вічною власністю предків речі втрачають земний вигляд. Та могили живуть, вони зберігають таємничість древніх поселень і стережуть кордони не зовсім великого племені полісян, родові межі якого були позначені стовпами, колись, високих могил…

Пісня до теми: Сокира Перуна – Темні кургани.mp3

Джерело: АлМас

Напиши коментар »

Коментарів поки що немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Блог на WordPress.com .

%d блогерам подобається це: